За даними численних експериментальних та клінічних досліджень встановлена реальна можливість впливу на метаболізм та функцію ішемізованого міокарда шляхом введення макроергічних фосфатів [11,13]. При цьому докорінно змінилося уявлення про екзогенний АТФ як засіб заміщуючої терапії.

Вивчення різних фармакодинамічних ефектів АТФ як фармокологічного засобу і, насамперед, його антиаритмічних властивостей [6,8] дозволило припустити, що він впливає через плазматичну мембрану клітин, на поверхні яких існують специфічні до аденозину рецептори – Р2-пуринові рецептори [12, 14]. Необхідною передумовою ефективності препаратів, до складу яких входить АТФ, є можливість створення стабілізованої структури макрофага, який був би захищений від швидкого гідролізу під впливом тканинних АТФаз. Таким вимогам відповідає вітчизняний комплексний препарат АТФ-ЛОНГ (виробництва Борщагівського хімфармзаводу, Україна), який є представником принципово нового класу різнолігандних координаційних сполук біометалів (магнію, калію) з амінокислотою (гістидином) та адениннуклеотидами (АТФ). Всі складові препарату поєднані між собою та з фосфатними залишками молекули АТФ координаційним хімічним зв’язком, який забезпечує стійкість препарату до впливу гідролітичних ферментів, підвищує його спорідненість до мембрани, утворює транспортну форму АТФ [5].

Мета дослідження – вивчення впливу препарату АТФ-ЛОНГ на перебіг вільнорадикальних процесів, структурно-функціональний стан клітинних мембран і показники іонного гомеостазу у пацієнтів з початковими формами ішемічної хвороби серця (ІХС).

Матеріал і методи

Досліджували, як впливає використання таблетованої форми АТФ-ЛОНГ для сублінгвального застосування на про- та антиоксидантні системи, структурно-функціональний стан клітинних мембран (на моделі еритроцитів крові обстежених хворих) та іонно-транспортних систем, зокрема, активність Na+, K+-АТФази, а також на показники іонного гомеостазу.

Обстежені 34 пацієнти з ІХС, стабільною стенокардією напруження І–ІІ функціонального класу (ФК). Діагноз встановлювали відповідно до критеріїв ВООЗ (1979) та ВКНЦ (1984). Пацієнти розподілені на дві групи. До 1-ї групи включені 19 хворих, яким на фоні основного лікування (аспірин, бета-адреноблокатори) призначали АТФ-ЛОНГ сублінгвально в дозі 20 мг 3 рази на добу, починаючи з 3-5-ї доби стаціонарного лікування. До 2-ї групи увійшли 15 пацієнтів, яким на фоні основного лікування призначали препарат порівняння (1% розчин АТФ) по 2 мл внутрішньом’язово 1 раз на добу також з 3-5-ї доби стаціонарного лікування. Хворі обох груп були зіставні за віком і статтю: у 1-й групі вік хворих становив у середньому (49,2±2,5) року, у 2-й – (51,5±1,8) року; чоловіків було відповідно 44 і 40%. Курс лікування з використанням препаратів АТФ 10 діб. До контрольної групи включені 20 практично здорових осіб відповідного віку та статі.

Усім хворим до призначення препаратів АТФ та по закінченні лікування проводили велоергометричне дослідження (ВЕМ) за допомогою апаратно-програмного комплексу Shiller CS-100 (Швейцарія) під контролем ЕКГ у 12 відведеннях у положенні сидячи при ступеневому збільшенні навантаженя на 25 Вт через кожні 3 хв без періодів відпочинку. Дослідження зупиняли при досягненні частоти скорочень серця (ЧСС), що становила 90% від максимальної для даного віку (субмаксимальний тест) або порогового рівня навантаження. Пороговою вважали потужність на останньому ступені навантаження, при якому виникали ознаки його неадекватності [1].

До початку та по закінченні курсу лікування (через 24 год після останнього введення препарату) в усіх хворих брали проби крові з ліктьової вени. Для оцінки стану вільнорадикальних окислювальних реакцій в організмі вивчали інтенсивність перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) в сироватці крові та мембранах еритроцитів шляхом визначення вмісту первинних і кінцевих продуктів – дієнових кон’югат (ДК) і малонового діальдегіду (МДА) за загальноприйнятими методами.

Стан ферментної ланки системи антиоксидантного захисту організму визначали за каталітичною активністю супероксиддисмутази (СОД) [7], каталази [4], глутатіонредуктази (ГТР, Г.О. Крутикова та співавт., 1976). Мембрани еритроцитів, виділені з крові обстежених, використовували для отримання ліпідних екстрактів за Фольчем; вміст у них холестерину, фосфоліпідів, жирних кислот визначали за допомогою відповідних діагностичних тест-систем та біохімічного автоматичного аналізатора Cobas-Fara (Hoffmann La Roche, Австрія). Стан іонного гомеостазу оцінювали за вмістом калію, натрію, кальцію, мігнію в сироватці крові, які визначали з використанням автоматичного аналізатора для іонів Express-550 (Ciba-Corning, Великобританія).

Активність Na+, K+-АТФази мембран еритроцитів визначали за приростом неорганічного фосфату у відповідному інкубаційному середовищі. Активність Na+, K+-АТФази обчислювали за різницею між сумарною активністю та активністю Mg+2-залежної АТФази [3]. Сумарну АТФазну активність визначали при температурі 37°С в інкубаційному середовищі об’ємом 1 мл, в якому містилося 5 ммоль MgCl2, 140 ммоль NaCl, 40 ммоль KСl, 3 ммоль АТФ і 50 ммоль Трис-НСl буфера (рН=7,4). Активність Mg+2-залежної АТФази визначали за тих же умов у присутності 0,25 ммоль оубаїна.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою програми “Statistica” на комп’ютері Pentium 200 з використанням непара метричних методів статистики: критеріїв Вілкоксона, Колмогорова-Смирнова.

Результати та їх обговорення

При використанні АТФ-ЛОНГ в комплексі лікування пацієнтів з початковими формами ІХС кількість нападів стенокардії за добу зменшувалася у 2 рази (з 5,6±1,6 до 2,5±0,8, Р<0,01); при внутрішньом’язовому введенні АТФ – в 1,2 разу (з 4,9±1,3 до 4,0±1,2, Р<0,05). Кількість нападів серцебиття за добу у хворих 1-ї групи зменшилася у 2 рази (з 12 до 6, Р<0,05), за відсутності змін у хворих 2-ї групи. Під час парних ВЕМ-проб відзначено, що під впливом АТФ-ЛОНГ сумарна робота, виконана пацієнтами 1-ї групи, збільшилася на 69% (Р<0,01), 2-ї групи – на 28% (Р<0,05). Таким чином, пацієнти 1-ї групи змогли виконати в 1,7 разу більшу роботу, ніж хворі 2-ї групи (Р<0,05).

У хворих обох груп порівняно зі здоровими особами під час первинного обстеження відзначено значні зміни стану про- та антиоксидантної систем, що свідчили про дисбаланс між ними як внаслідок надмірної активації ПОЛ (збільшення рівня МДА на 79%, ДК – на 36%, Р<0,05), так і пригнічення активності антиоксидантів: СОД, каталази і ГТР – відповідно на 28, 21 та 34% (табл. 1). Аналогічні зміни ПОЛ при хронічній ІХС виявлені й іншими авторами [9].

Таблиця 1
Зміни інтенсивності процесів ПОЛ і ліпідної структури мембран еритроцитів у хворих у динаміці комплексного лікування

Примітка. * – різниця показників достовірна (Р<0,05) порівняно з такими у здорових осіб; D - хворих обох груп до лікування;
– хворих 1-ї групи. Те ж у табл. 2.

Якісні зміни відзначені також у мембранах еритроцитів пацієнтів обох груп, що проявлялося порушенням їх ліпідної структури. Так, у матриксі мембран еритроцитів вміст холестерину в обох групах збільшився (Р<0,05) порівняно з таким у здорових осіб. У той же час вміст іншого важливого класу речовин – фосфоліпідів – був відповідно на 30 та 26% (Р<0,05) менший, ніж у здорових осіб. Значно збільшився (відповідно на 111 та 117%, Р<0,05) вміст у мембранах еритроцитів жирних кислот, що може бути наслідком як підсиленого гідролізу фосфоліпідів, так і уповільнення процесів b-окислення та утилізації жирних кислот внаслідок нестачі кисню в умовах ішемії. Дисбаланс між про- та антиоксидантними ланками виявлений також на клітинному рівні. Про це свідчило підвищення вмісту МДА в мембранах еритроцитів (у хворих 1-ї групи – на 86%, 2-ї групи – на 83%, Р<0,05) порівняно з таким у здорових осіб). У той же час в еритроцитах спостерігали пригнічення активності каталази – відповідно на 35 та 33% (Р<0,05), що свідчило про зменшення антиоксидантної захищеності клітин від ушкоджуючої дії вільнорадикальних реакцій. Всі зазначені зміни в системі ПОЛ виявляли й інші автори [2], вони пояснюють механізм участі ПОЛ в патогенезі ішемічного та гіпоксичного пошкодження міокарда.

Під впливом АТФ-ЛОНГ відновлювалася динамічна рівновага між ланками антиоксидантної системи, про що свідчило підвищення активності СОД на 17% порівняно з вихідною (Р<0,05). Підвищувалася також знижена активність ГТР (на 21% порівняно з вихідною, тобто практично до норми). Поряд з активацією антиоксидантного потенціалу крові спостерігали значне зниження інтенсивності вільнорадикальних процесів, хоча їх повна нормалізація не виявлена. Так, вміст МДА зменшився на 26% порівняно з вихідним (Р<0,05) завдяки наявності в структурі препарата АТФ-ЛОНГ амінокислоти гістидину, яка, за даними літератури, є стабілізатором структури мембран клітин та має властивості “пастки” для вільних радикалів [10].

Визначена спрямованість метаболічних змін під впливом АТФ-ЛОНГ поширювалася на рівень клітинних мембран еритроцитів. Статистично достовірно збільшувався, але не нормалізувався, вміст одного з найважливіших компонентів структури мембран – фосфоліпідів (на 20% порівняно з вихідним, Р<0,05). При цьому продукти гідролізу та переокислення фосфоліпідів мембран – жирні кислоти та МДА – накопичувалися в мембранах значно меншою мірою, про що свідчило зниження їх рівня відповідно на 38 та 36% (Р<0,05) порівняно з вихідним. Значно збільшився вміст антиоксидантного ферменту каталази – на 31% порівняно з вихідним, (Р<0,05). Застосування АТФ-ЛОНГ достовірно не впливало на вміст холестерину в мембранах еритроцитів.

Таким чином, при курсовому сублінгвальному введенні АТФ-ЛОНГ відзначено позитивну динаміку в структурі мембран клітин, наближалося до норми співвідношення холестерин/фосфоліпіди, що свідчило про покращання мікров’язкості та елас тичності ліпідного бішару мембрани. Ці фізико-хімічні властивості мембран еритроцитів забезпечують “фільтрованість” еритроцитів та полегшують їх пересування по мікроциркуляторному руслу. Крім того, зменшення вмісту продуктів катаболізму фосфоліпідів у мембранах еритроцитів сприяє нормалізації фізико-хімічних властивостей мембрани та її проникності і, отже, оптимізації процесів зв’язування, переносу та віддачі кисню тканинам. Вказані механізми можуть становити основу антигіпоксичної та мембраностабілізуючої дії АТФ-ЛОНГ.

При використанні в комплексі лікування пацієнтів з ІХС препарату порівняння – натрію аденозинтрифосфату для внутрішньом’язових ін’єкцій – статистично достовірно, хоча за абсолютною величиною незначно, зменшувався вміст МДА (на 9% порівняно з вихідним), активність ГТР та СОД підвищувалася відповідно на 6 та 4% (Р<0,05), але повної нормалізації показників не було.

Результати дослідження змін показників іонного гомеостазу в сироватці крові хворих наведені в табл. 2. У вихідному стані, до початку лікування, у хворих обох груп у сироватці крові була знижена концентрація калію та магнію відповідно на 24 та 26% (Р<0,05) порівняно з такою в нормі. Активність найважливішого іонного насосу мембран еритроцитів Na+, K+-АТФази в обох груп була на 33 та 31% нижчою, ніж у здорових осіб (Р<0,05), що може бути зумовлено як змінами ліпідного мікрооточення цього ферменту, так і недостатнім енергозабезпеченням процесів транспорту іонів в умовах ішемій міокарда. Відзначено значне збільшення концентрації калію та магнію в сироватці з їх нормалізацією (Р<0,05) під впливом курсового призначення АТФ-ЛОНГ (відповідно на 16 та 32% порівняно з такою до початку лікування, Р<0,05). Поповнення пулів магнію та калію в організмі є сприятливим показником, оскільки дефіцит цих елементів є важливою патогенетичною ланкою серцево-судинних захворювань, насамперед ІХС.

Таблиця 2
Показники іонного гомеостазу в сироватці крові та активність Na+, K+-АТФази в мембранах еритроцитів хворих у динаміці комплексного лікування

Про мембранопротекторний ефект АТФ-ЛОНГ свідчить підвищення активності натрій-калієвого насосу мембран еритроцитів на 38% від його початкової величини (Р<0,05). У хворих 2-ї групи суттєвих змін концентрації калію, магнію та активності Na+, K+-АТФази не спостерігали (Р<0,05).

АТФ-ЛОНГ добре переносився хворими. В 1 (3%) пацієнта – виникло незначне відчуття подразнення в горлі, короткочасне відчуття жару на обличчі, що не потребувало відміни препарату. Під час загальноклінічного та біохімічного аналізу крові, визначення активності ферментів у сироватці, загального аналізу сечі статистично знащучих змін показників не спостерігали.

Таким чином, включення нового вітчизняного препарата АТФ-ЛОНГ у комплексі терапії пацієнтів з початковими формами ІХС, на відміну від АТФ для внутрішньом’язових ін’єкцій, сприяло зменшенню частоти нападів стенокардії, підвищенню толерантності до фізичного навантаження, нормалізації іонного балансу сироватки крові, пригніченню вільнорадикальних процесів, підвищенню антиоксидантної активності сироватки крові і клітинних мембран, нормалізації вмісту в них фосфоліпідів і активності Na+, K+-АТФази. Це дозволяє рекомендувати АТФ-ЛОНГ як цитопротекторний препарат з актиоксидантними властивостями і здатністю поповнювати пули калію та магнію в організмі до широкого клінічного застосування в складі комплексної терапії початкових форм хронічної ІХС.

Література

1. Амосова Е.Н. Клиническая кардиология. – К.: Здоровья, 1998. – Т. 1. – 704 с.
2. Владимиров Ю.А. Свободные радикалы и антиоксиданты // Вестн. РАМН. – 1998. – № 7.– С. 43-51.
3. Даниленко М.П., Ким Э.А., Омарова Р.Д., Есырев О.Д. Действие ацетилхолина на Na+, K+-АТФазную активность разных препаратов сарколеммы миокарда // Вопр. мед. химии. – 1983. – Т. 29, № 1. – С. 29-33.
4. Королюк М.А., Иванова М.И. Метод определения активности каталазы // Лаб. дело. –1988. – № 1. – С. 16-18.
5. Манорик П.А. Координационные соединения биометаллов с макроэргическими фосфатами в биологии и медицине. – К.: Наук. думка, 1994. – 350 с.
6. Нестеров Ю.А., Кисилев А.Г. Купирование наджелудочковой пароксизмальной тахикардии внутривенным введением АТФ // Клин. медицина. – 1989. – № 3. – С. 87-88.
7. Чевари С., Чабо И., Секей И. Роль супероксиддисмутазы в окислительных процессах клетки и метод ее определения в биологических жидкостях // Лаб. дело. – 1985. – № 11. – С. 678-681.
8. Шевченко Н.М., Гроссу А.А. Нарушение ритма сердца. – М.: НПП “Контимед”, 1992. – 144 с.
9. Юрженко М.Н., Омельчук С.Т., Гичка С.Г. и др. Влияние гипоксических состояний на липопероксидацию артериальной и венозной крови при ИБС в эксперименте и клинике // Тез. докл. “Кровообращение в условиях высокогорной и экспериментальной гипоксии”. – Душанбе, 1990. – Ч. 1. – С. 169.
10. Kawamoto T., Ikeda Y., Teramoto A. Protective effect of L–histidine (singlet-oxygen scavenger) on transient forebrain ischemia in the rat // No To Shinkei. – 1997. – Vol. 49, № 7. – P. 612-618.
11. Nanto S., Kitakaze M., Takano Y. et al. Intracoronary administration of adenosine triphosphate increases myocardial adenosine levels and coronary blood flow in man // Jap. Circ. J. – 1997. – Vol. 61. – P. 836-842.
12. Podrasky E., Xu D., Liang B.A. A novel phospholipase-C and cAMP-independent positive inotropic medanis via a P2-purinoreceptor // Amer. J. Physiology. – 1997. – Vol. 273, № 5, Pt 2. – P. 2380-2387.
13. Robinson D.A., Wang P., Chaudry J.H. Administration of ATP-MgCl2 after trauma haemorrhage and resuscitation restores the depressed cardiac performance // J. Surg. Res. – 1997. – Vol. 69, № 1. – P. 159-165.
14. Ying-Sheng Zheng, Bolut M.O., Xiling Long et al. Extracellular ATP inhibits adrenergic agonist-induced hypertrophy of neonatal cardiac myocytes // Circ. Res. – 1996. – Vol. 78. – P. 525-535.

The inclusion of macroergic phosphate into the treatment of the early forms of ischemic heart disease decreased angina attacks, increased exercise tolerance though myocardial cytoprotection and antioxydant propeties.

печатная версия

Установим кондиционер от 5500 руб - купить кондиционер в киеве с установкой.

повітробарєр

---